Чи побачить ELT кисень на інших планетах
Астрономи розробили байєсівську методику крос-кореляційного аналізу спектрів, щоб визначити, скільки транзитів потрібно спектрографу ANDES майбутнього телескопа ELT для впевненого виявлення газів в атмосферах кам'янистих екзопланет. Метод перевірили на 18 відомих потенційно придатних для життя планетах, шукаючи сліди вуглекислого газу, води, метану й кисню у світлі зорі, що проходить крізь атмосферу планети під час транзиту.
Вода виявилася найдоступнішою: планетам системи TRAPPIST-1 вистачить 10-19 транзитів, LHS 1140 b — близько 30. Вуглекислий газ потребує вже в 1,5 раза більше спостережень, метан — утричі більше, а кисень, головний маркер фотосинтетичного життя, — у чотири рази більше, ніж вода. Автори підкреслюють: це оптимістичний сценарій без хмар і приладових похибок, тож реальні кампанії потребуватимуть ще більше часу.
Третю планету Бети Живописця знайшли за атмосферою
Телескоп James Webb виявив третю планету-гігант у системі Бети Живописця, вивчаючи вже відому Beta Pictoris b спектрографом NIRSpec. Замість очікуваного гладкого спектра дослідники побачили серію піків, характерну для монооксиду вуглецю — хімічний підпис, що видав присутність нового об'єкта, невидимого напряму серед яскравого пилового диска.
Beta Pictoris d має масу щонайменше вдвічі більшу за Юпітер і обертається на відстані близько 30 астрономічних одиниць від зорі — це найширша орбіта серед трьох планет системи. Подальші спостереження приладом MIRI виявили в атмосфері воду й метан, підтвердивши природу об'єкта. Система, якій лише 23 мільйони років, стала лише другою відомою, де напряму зафіксовано щонайменше три планети.
Roman ловитиме зорі, розірвані чорними дірами
Космічний телескоп Nancy Grace Roman, запуск якого заплановано на 30 серпня 2026 року, зможе фіксувати спалахи від зруйнованих гравітацією зір і завдяки цьому виявляти надмасивні чорні діри, що існували вже 11 мільярдів років тому. Такі спалахи, приливні руйнування, стають єдиним способом помітити легкі чорні діри масою від 100 тисяч до 100 мільйонів мас Сонця, які інакше світять надто тьмяно.
Моделювання показало, що частота цих подій не спадає рівномірно з відстанню, а зростає аж до «космічного полудня» 11-12 мільярдів років тому, коли зореутворення у Всесвіті досягло піку. Roman спостерігатиме ділянку неба площею 18 квадратних градусів і фіксуватиме близько 100 таких спалахів на рік, тоді як обсерваторія Rubin побачить набагато більше подій, але переважно ближчих до нас.
Розірвана зоря повелася як подвійна система
Подія 2025aarm, друге за близькістю зафіксоване приливне руйнування зорі, дала змогу шестимісячним моніторингом простежити рентгенівське випромінювання від найслабшого рівня — близько 7×10³⁹ ерг/с — до сплеску майже у сто разів яскравіше приблизно через чотири місяці після оптичного піку. Такий часовий розрив свідчить, що оптичне й рентгенівське випромінювання походять від різних процесів у диску.
Найцікавішим виявився сам характер зміни спектра: він перейшов від жорсткого степеневого стану до м'якого, домінованого акреційним диском, а потім знову став жорсткішим. Цю послідовність станів раніше спостерігали лише в подвійних системах, де зоря живить чорну діру зоряної маси, але ніколи — у теплових приливних руйнуваннях цілої зорі надмасивною дірою.
Hubble знайшов першу чорну діру Омеги Центавра
У кулястому скупченні Омега Центавра, що містить близько 10 мільйонів зір, астрономи вперше напряму виявили чорну діру зоряної маси — попри те що теоретично там мало б ховатися до 10 тисяч таких об'єктів. Команда використала астрометрію, відстежуючи мікроскопічні зміщення зорі на знімках Hubble за понад 20 років у поєднанні зі свіжими спостереженнями James Webb.
Видима зоря має масу 0,78 маси Сонця, а її невидимий супутник, названий oMEGACat BH-2, — 4,46 маси Сонця, що занадто багато для нейтронної зорі. Об'єкт розташований за 18 000 світлових років від Землі, а зоря обертається навколо нього раз на 94 роки — найдовший орбітальний період серед усіх відомих подвійних систем із чорною дірою. Це також ставить питання, як таке тіло сформувалося в середовищі, бідному на важкі елементи.
