10 квітня 2026 року історія польотів людини до Місяця отримала нову главу: вперше за понад пів століття екіпаж повернувся на Землю після облету супутника нашої планети. Місія Artemis II тривала майже 10 днів і стала першим випробуванням корабля Orion та ракети SLS (Space Launch System) з людьми на борту.
Для NASA це не просто політ, а перевірка всієї архітектури, яка має привести астронавтів на поверхню Місяця вже за два роки — у межах місії Artemis III.
Шлях довжиною понад мільйон кілометрів
Ракета SLS стартувала 1 квітня о 18:35 за східним часом США з майданчика 39B космічного центру Кеннеді у Флориді. При старті вона розвинула тягу 8,8 млн фунтів (близько 39 меганьютонів) і вивела капсулу Orion, названу екіпажем Integrity, на розрахункову траєкторію.
Першого дня польоту астронавти й наземні команди перевірили всі системи корабля. Паралельно NASA вивело на навколоземну орбіту чотири супутники-кубсати від міжнародних партнерів.
Другого дня, коли всі системи підтвердили готовність, увімкнувся основний двигун сервісного модуля Orion. Він вивів корабель на траєкторію, яка привела екіпаж на відстань 6 545 км від поверхні Місяця в точці найбільшого зближення.
У найвіддаленішій точці маршруту — 406 700 км від Землі — екіпаж перевершив рекорд дальності, що належав астронавтам Apollo 13 з 1970 року. За всю місію Orion подолав 1 117 900 км.
Проліт біля Місяця і наукові спостереження
6 квітня, під час прольоту біля Місяця, екіпаж зробив понад 7 000 знімків поверхні. Серед них — кратери, давні лавові потоки, вигляд Чумацького Шляху, а також рідкісні кадри земного заходу й земного сходу — моменти, коли Земля зникає за лімбом Місяця і зʼявляється знову.
Астронавти спостерігали сонячне затемнення — коли Місяць закрив Сонце з точки зору Orion — і задокументували ділянку термінатора (межу між місячним днем і ніччю) у приполярних широтах. Там кут освітлення низький, тіні довгі, а умови нагадують ті, що чекатимуть екіпаж Artemis III біля південного полюса Місяця у 2028 році.
Екіпаж запропонував назви для двох місячних кратерів і зафіксував спалахи від ударів метеороїдів на нічній стороні Місяця.
Паралельно на борту тривали медичні дослідження, зокрема в межах проєкту AVATAR — про те, як людські тканини реагують на мікрогравітацію і радіацію далекого космосу. Ці дані потрібні NASA для планування тривалих місій і, зрештою, польотів до Марса.
Інженери також вперше перевірили в реальному польоті системи життєзабезпечення Orion, а астронавти кілька разів переходили на ручне керування кораблем — ці маневри дадуть дані для майбутнього стикування з місячними посадковими модулями під час Artemis III.
Повернення додому і наступний крок
10 квітня о 17:07 за тихоокеанським часом капсула Orion приводнилася в Тихому океані біля узбережжя Сан-Дієго. Швидкість входу в атмосферу сягала близько 40 200 км/год (25 000 миль/год) — саме на такій швидкості системи входу, спуску й посадки Orion мали захистити чотирьох людей.
Екіпаж зустріла спільна команда NASA та військових США: астронавтів дістали з капсули просто у відкритій воді й гелікоптером доправили на борт корабля USS John P. Murtha для першого медичного огляду. 11 квітня екіпаж мав повернутися до Космічного центру Джонсона в Г'юстоні.
Заступник адміністратора NASA Аміт Кшатрія назвав це моментом, що належить тисячам людей із чотирнадцяти країн, які будували, тестували й довіряли цьому кораблю.
П'ятдесят три роки тому людство залишило Місяць. Цього разу ми повернулися, щоб залишитися.Аміт Кшатрія, заступник адміністратора NASA
Artemis II не була кінцевою метою — це підтвердження концепції. Наступною стане місія Artemis III: новий екіпаж Orion спершу перевірить спільні операції з комерційними посадковими місячними модулями на низькій навколоземній орбіті, а вже потім, у 2028 році, здійснить саму висадку на поверхню Місяця.
