Rubin виявив кандидата в карликові планети
Під час підготовчих спостережень до огляду LSST обсерваторія Rubin виявила транснептуновий об'єкт 2026 ED138. Його знайшов Меттью Голман із Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики: 13 жовтня він пропускав дані 2026 року через код пошуку рухомих тіл, і яскравість та відстань об'єкта вказали на його незвичайно великий розмір.
Rubin спостерігав ED138 30 разів упродовж 20 ночей із 4 березня до 11 липня. Архівні знімки камери DECam сягають 2016 року, тож орбіту простежено понад 10 років. Зараз об'єкт перебуває приблизно за 46 а. о. від Сонця. Відкриття оголосив Центр малих планет, і якщо статус підтвердять, це буде одна з найбільших карликових планет, відкритих у цій області.
Лінзована наднова Ares з'явиться знову через 70 років
Астрономи виявили наднову Ares із червоним зміщенням 1,276 у масивній галактиці, яку скупчення MACS J0308.9+2645 завдяки гравітаційному лінзуванню зображає тричі. Спектри JWST/NIRSpec показали лінії гелію, а також водню (Hα) та Paβ. Порівняння з локальними наднованими з колапсом ядра дало змогу класифікувати Ares як наднову типу IIb — найвіддаленішу з таких, спектр якої вдалося отримати.
Спектр відповідає фазі приблизно через 34 доби після максимуму блиску. Модель скупчення, побудована за даними JWST, показує, що ми бачимо перше з трьох зображень. Два наступні з'являться біля центру скупчення щонайменше через 70 років із підсиленням яскравості приблизно у 5 і 1,5 раза. Заплановані спостереження JWST уточнять часову затримку та підсилення й дадуть еталонний спектр на місці вибуху.
Оголена зоря з імовірним нейтронним супутником
Систему SMASH J004005−733351 у Малій Магеллановій Хмарі знайшли в новому огляді оголених зір за кольором і підтвердили спектроскопічно. Це гелієва зоря масою близько 3,84 маси Сонця, що обертається навколо невидимого супутника з періодом 19,95 години; амплітуда променевої швидкості — приблизно 92 км/с.
Орбітальне рішення дає масу супутника щонайменше 1,2 маси Сонця. Відсутність змін блиску через опромінення виключає зорю головної послідовності, тож це, найімовірніше, нейтронна зоря. Після вигоряння гелію оголена зоря знову заповнить свою порожнину Роша, ймовірно, спричинивши наднову та, якщо система вціліє, подвійну нейтронну зорю. Це еталон для пізніх стадій такої взаємодії.
Вперше виявлено зореутворення поблизу майже первісного газу
За допомогою спектрографа KCWI на телескопі Keck знайшли два надійні джерела зореутворення поруч із майже первісною системою з дуже високою щільністю нейтрального водню (DLA) на z = 3,078. Заліза в цій хмарі практично немає: за шкалою [Fe/H] його вміст нижчий за −3,66. Джерела виявили за емісією Lyα на прицільних відстанях 66 і 137 кілопарсеків від хмари.
Це перше виявлення зореутворення в оточенні такої майже первісної DLA-системи. Слабка й вузька лінія Lyα та положення на залежності маса — металічність указують на дуже низький вміст металів у цих галактиках; лінію He II 1640 Å не виявлено. Майбутні спостереження в оптичному діапазоні власної системи відліку мають визначити їхню металічність і перевірити, чи можуть такі хмари вказувати на первісні галактики через 2 млрд років після Великого вибуху.
VLT знайшов подвійний диск уламків навколо мертвої зорі
Астрономи, які працюють з Very Large Telescope Європейської південної обсерваторії, знайшли навколо мертвої зорі рідкісний диск уламків — залишків планет, що колись обертались навколо неї. На відміну від подібних систем, відкритих раніше, речовина тут розподілена у двох дисках, розділених чітким проміжком.
Схоже, що таку структуру формують два планетні тіла, одне з яких, можливо, завбільшки з Плутон. Саме проміжок між двома частинами диска вказує на їхній гравітаційний вплив. Ці тіла пережили бурхливу загибель зорі. Така система дає змогу побачити, що в далекому майбутньому може статися і з нашою Сонячною системою, тому її вивчення допомагає зрозуміти долю планет після смерті їхньої зорі.
