Астрономи, які працюють із Дуже великим телескопом Європейської південної обсерваторії (ESO's VLT), знайшли навколо мертвої зорі рідкісний диск із уламків. Це рештки планет, що колись обертались довкола неї. Така система дає змогу зазирнути в можливе майбутнє Сонячної системи.
Головна особливість знахідки в будові диска. Уламки утворюють не одну смугу, а двоскладову структуру з чітким проміжком між частинами.
Два диски замість одного
Диски з уламків навколо мертвих зір трапляються нечасто. Їх складає матеріал від планет та інших тіл, які колись належали до планетної системи. Цього разу астрономи побачили диск, який поділений на дві частини. Між ними є помітна порожнеча.
Такої картини не було в схожих системах, відкритих раніше. Саме тому знахідку називають унікальною. Дані отримано на VLT, одному з найпотужніших наземних телескопів.
Два планетні тіла, які вижили
Структуру диска, судячи з усього, формують два планетні тіла. Одне з них, імовірно, завбільшки з Плутон. Діаметр Плутона становить близько 2400 км, тобто менш як п'яту частину діаметра Землі.
Обережність у цій оцінці доречна: розмір названо як можливий, а не встановлений. Зате сам висновок про два тіла добре пояснює, чому диск має проміжок. Об'єкти, які рухаються серед уламків, діють на них своєю гравітацією (силою тяжіння) і здатні впливати на розподіл речовини навколо себе.
Обидва тіла пережили те, що відбувається із зорею наприкінці життя. Таку загибель джерело описує як насильницьку. Попри це, частина планетної системи вціліла.
Що було відомо раніше
Мертві зорі з рештками планет астрономи вивчають давно. Системи, де вдалося побачити диск з уламків, лишаються рідкістю. У тих, що знайшли раніше, подвійної будови із чітким проміжком не бачили.
Нова знахідка додає до цієї добірки ще один тип структури. Тепер є приклад, де диск виглядає як результат впливу конкретних вцілілих тіл.
Що це означає для Сонячної системи
Сонце не вічне. Колись воно також завершить життя, і планети нашої системи опиняться в нових умовах. Те, що відбувається навколо чужих мертвих зір, показує, яким може бути такий кінець.
Новий диск дає один зі сценаріїв. Після загибелі зорі частина планетних тіл може вціліти. Решта перетворюється на уламки, які утворюють диск, а ті тіла, що вціліли, надають йому форму.
Це не передбачення долі Сонячної системи. Це спостереження за іншою системою, яка вже пройшла цей шлях. Але такі приклади дають астрономам реальні дані замість суто теоретичних моделей. Кожен новий диск уточнює уявлення про те, що може пережити смерть зорі.
