WISPIT 2 — молода зоря, розташована відносно недалеко від Сонця, оточена протопланетним диском із кількома яскравими пиловими кільцями. Такий диск — залишок газово-пилової хмари, з якої утворилася сама зоря, а кільця в ньому зазвичай вказують на місця, де вже сформувалися або продовжують формуватися планети, розчищаючи проміжки на своєму шляху.

Раніше в цій системі підтвердили одну планету — WISPIT 2b, газовий гігант масою близько 4,9 маси Юпітера, що сидить у широкому розриві диска на відстані 57 астрономічних одиниць від зорі. Тепер команда астрономів під керівництвом Хлої Лоулор підтвердила існування другого супутника — значно ближчого до зорі.

Два інструменти, один сигнал

Виявлення поєднало два методи. VLT/SPHERE — камера прямого зображення з поляриметрією, що працює в H-діапазоні і фіксує розсіяне поляризоване світло навколо зорі. VLTI/GRAVITY — інтерферометр, який об'єднує світло чотирьох 8-метрових телескопів VLT у K-діапазоні, забезпечуючи надвисоку кутову роздільність. Комбінація цих двох підходів дозволила не просто побачити точку світла, а й отримати спектр об'єкта.

Сигнал GRAVITY відповідає точковому джерелу — тобто компактному тілу, а не розмитій плямі чи артефакту. У видобутому спектрі середньої роздільної здатності присутнє поглинання в смузі CO на довжині хвилі 2,3 мкм, а форма континууму характерна саме для молодого газового гіганта.

Температура, розмір і маса нового світу

Для оцінки фізичних параметрів команда підігнала сітки атмосферних моделей до отриманого спектра за допомогою програмного інструмента species та методу вкладеного семплування. Результат: ефективна температура 1500–2600 К, радіус 0,91–2,2 радіуса Юпітера, світність у діапазоні log(L/L☉) від −3,47 до −3,63.

Порівняння цих параметрів з еволюційними треками молодих планет дає оцінку маси 8–12 мас Юпітера — приблизно вдвічі більше, ніж у вже відомої WISPIT 2b. Новий об'єкт отримав позначення WISPIT 2c.

Астрометричні дані виключають ймовірність того, що це фонова зоря, яка випадково опинилася на тому ж напрямку спостереження. Крім того, дані натякають на орбітальний рух WISPIT 2c, хоча цей сигнал поки перебуває на межі статистичної значущості й потребує підтвердження в наступних спостереженнях.

Другий аналог PDS 70

До цього відкриття єдиною системою, де астрономи безпосередньо спостерігали кілька планет, що формуються всередині рідного диска, залишалася PDS 70 із двома підтвердженими протопланетами. Тепер WISPIT 2 з двома компаньйонами — WISPIT 2b і WISPIT 2c — стає другим відомим прикладом такого роду.

Це рідкісна можливість простежити, як система з кількома планетами формується одночасно, а не реконструювати цей процес заднім числом за вже сформованими світами. Подальші спостереження мають уточнити орбіту WISPIT 2c і перевірити, чи справді диск навколо зорі приховує ще якісь об'єкти, що народжуються.