Проксима Центаврі — найближча до Сонця зірка (4,2 св. роки). Навколо неї відомо щонайменше три планети. Нове дослідження на основі високоякісних оптичних спостережень виявило, що дві з них — Proxima d і Proxima b — магнітно взаємодіють зі своєю зіркою. Причому кожна робить це по-своєму.
Proxima d — внутрішня планета з масою близькою до Марса. Аналіз показав, що спалахи на зірці статистично прив'язані до орбітальної фази цієї планети (достовірність >99,8%). Простіше кажучи: коли Proxima d перебуває у певній точці орбіти, зірка спалахує частіше. Це ознака прямої магнітної взаємодії — магнітне поле планети «чіпляє» магнітне поле зірки, провокуючи перез'єднання силових ліній і вивільнення енергії.
На основі цього вчені вперше оцінили магнітне поле земноподібної екзопланети: ~16 Гаус для Proxima d (за умови радіуса як у Марса), з можливим діапазоном 3–280 Гаус залежно від конфігурації зоряного поля та розміру планети. Для порівняння: магнітне поле Землі — близько 0,5 Гаус.
Proxima b — зовнішня планета з масою близькою до Землі — взаємодіє інакше. Тут не спалахи прив'язані до фази, а змінюється їхня інтенсивність залежно від положення планети на орбіті.
Аналіз хромосферних ліній (Halpha, NaI, CaII) виявив чіткі періодичні сигнали: півоберту зірки, орбітальний період Proxima b, повний оберт зірки та орбітальний період Proxima d. Усе вказує на те, що обидві планети обертаються в тому ж напрямку, що й зірка.