Астрономи вперше склали об'ємну карту того, у якому тепловому стані перебуває міжзоряний газ навколо Сонця. Раніше фази цього газу описували лише статистично, без просторової структури.
Карта отримала назву P3D. Вона охоплює область діаметром близько 1 кілопарсека (приблизно 3260 світлових років) із центром на Сонці. Дані розбито на сітку з кроком 2 парсеки (близько 6,5 світлового року).
Щоб відтворити тепловий стан газу, дослідники поєднали тривимірні карти поглинання світла пилом і міжзоряного далекого ультрафіолетового випромінювання з моделлю хімії та нагрівання нейтрального газу. Виявилося, що холодні хмари оточені термічно нестійкими оболонками й занурені в поширену теплу фазу.
У шарі до 150 парсеків (близько 490 світлових років) від площини Галактики близько 41 % нейтральної маси, яку простежують за пилом, перебуває в термічно нестійкому стані. Це означає, що газ переходить між фазами за 2,9–6 мільйонів років. Водночас холодна фаза має вузький розподіл густини — швидкості руху всередині неї не перевищують приблизно 1,5 швидкості звуку.
Автори схиляються до картини багатофазного середовища, що постійно змінює стан. Це ставить під сумнів моделі зореутворення, які припускають однофазний холодний газ із сильно надзвуковими рухами.