Міжнародна команда астрономів виміряла швидкість вітрів на семи надгарячих юпітерах — газових гігантах, які обертаються дуже близько до своїх зірок і завжди повернуті до них одним боком. Денна сторона розпечена, нічна — крижана, і ця різниця породжує шалені вітри: від 7 200 до 25 000 км/год. Для порівняння — найшвидші вітри на Юпітері досягають лише 1 500 км/год.
Але найцікавіше виявилося не в самих швидкостях, а в закономірності: що гарячіша планета, то повільніший вітер. Це повна протилежність очікуванням — більше енергії мало б означати сильніші вітри. Щось їх гальмує.
Найпереконливіше пояснення — магнітні поля планетарного масштабу. В атмосферах таких гарячих планет газ частково іонізований, і магнітне поле діє як гальмо для заряджених частинок. Це дозволило команді вперше оцінити силу магнітних полів екзопланет — і вони виявилися порівнянними із полями планет Сонячної системи: приблизно вчетверо сильніші за поле Сатурна і вдвічі слабші за поле Юпітера.
Чому це важливо? Магнітне поле Землі — це щит, який захищає атмосферу від космічного випромінювання і робить планету придатною для життя. Розуміння магнітних полів інших світів — крок до відповіді на питання, які планети можуть утримувати воду й атмосферу.
Спостереження проводили за допомогою інструментів MAROON-X на телескопі Gemini North (Гаваї) та ESPRESSO на Дуже великому телескопі ESO (Чилі). Результати опубліковано в Nature Astronomy.