Найдавніша тісна пара квазарів

Міжнародна команда на чолі з Сільвією Онорато з NSF NOIRLab виявила J1602+4228AB — найвіддаленішу, а отже найдавнішу тісну пару квазарів. Систему з гавайською назвою Nāpōwawāʻenakaulua помітили за допомогою телескопа Gemini North на Мауна-Кеа та JWST; результати опубліковані в The Astrophysical Journal Letters.

Квазари розділяє близько 18 100 світлових років, приблизно п'ята частина діаметра Чумацького Шляху. Маси їхніх надмасивних чорних дір становлять 1,5 мільярда та 400 мільйонів мас Сонця, а ми бачимо їх лише через 900 мільйонів років після Великого вибуху. Це лише третя відома пара квазарів доби космічного світанку, і наявна теорія не може пояснити, як такі маси набралися так рано.

Детальніше

Надлишок дейтерію в атмосфері ε Ind Ab

За допомогою JWST астрономи виявили дейтерований метан у зрілої планети-гіганта ε Ind Ab зі значущістю 48σ. Виміряне відношення дейтерію до водню становить (4,4 ± 0,7) × 10⁻⁵. Це близько до значень Урана й Нептуна та приблизно вдвічі більше, ніж у Юпітера, Сатурна й протосонячної туманності. Важкі елементи (вуглець, кисень, азот і сірка) збагачені однорідно, на рівні, подібному до юпітерового.

Щоб пояснити такий склад, планета мала назбирати тверді речовини з D/H понад 1%, що щонайменше у 30 разів більше за типові комети Сонячної системи. Такі значення відомі в міжзоряної комети 3I/ATLAS і в органічних молекулах зон зореутворення. Отже, ε Ind Ab, імовірно, формувалася з первинної речовини дуже холодного середовища.

Детальніше

Webb вперше побачив заборонений спектр H₃⁺

Іон H₃⁺ — основа міжзоряної іон-молекулярної хімії, проте його чисто обертальний спектр, що складається лише із «заборонених» переходів, досі не бачили ні в лабораторії, ні в космосі. Інструмент MIRI на JWST виявив його в об'єкті Хербіга — Аро HH 168: 26 ліній понад 5σ, найсильніша — на 16,325 мкм.

Лінії збігаються за швидкістю й розподілом із гарячим ударно нагрітим H₂, а не з іонізованим газом. Обертальна температура близько 730 K, але заселеності рівнів нетеплові: їх пояснює газ гарячіший за 2000 K. Модель ударної хвилі J-типу відтворює яскравість з точністю до 1,5 раза, C-типу занижує її в 5–6 разів. Сигнал є й в архівних даних HH 211, тож H₃⁺ стає новим індикатором іонізації в ударних хвилях.

Детальніше

Зонди ESCAPADE розігналися біля Землі до Марса

Два зонди NASA ESCAPADE по черзі виконали маневр із прольотом повз Землю: гравітація планети поєднувалася з приблизно дев'ятихвилинним запуском двигуна. Перший апарат пройшов найближчу точку 7 листопада на висоті близько 1600 км, другий — 9 листопада на висоті близько 1050 км. NASA вперше використало такий маневр, щоб спрямувати апарат до Марса.

Зонди стартували 13 листопада 2025 року, коли Земля й Марс були по різні боки Сонця, тому спершу пішли на «очікувальну» орбіту навколо точки Лагранжа L2. Тепер, коли планети вирівнялися сприятливо, апарати вирушили в десятимісячний політ і досягнуть Марса у вересні 2027 року. За словами провідного конструктора місії Джеффа Паркера, такий підхід дає змогу стартувати майже будь-коли, а не чекати вікна раз на два роки.

Детальніше

Voyager 1 економить енергію й тримає зв'язок

На початку вересня інженери NASA вимкнули на Voyager 1 три пристрої й замінили їх енергоощадними. Операцію «Big Bang» провели одночасно для всіх трьох: вони допомагають утримувати потрібну температуру апарата. Те саме раніше зробили на Voyager 2. Кожен зонд щороку втрачає близько 4 Вт потужності, і без цієї заміни вже влітку 2027 року довелося б вимкнути ще один науковий прилад.

18 і 19 жовтня антени Deep Space Network не вловили сигналу зонда, що віддалений від Землі на 24 мільярди кілометрів. 20 жовтня зв'язок відновився сам, ще до того, як команда встигла надіслати команди для діагностики. Причину досі вивчають: одна група двигунів вимкнулася, а резервна ввімкнулася автоматично — так спрацював захист від збоїв.

Детальніше