Кальцій розкрив механізм вибуху наднової
Команда астрономів за допомогою інструмента MUSE на VLT (ESO) дослідила залишок наднової SNR 0509-67.5 у Великій Магеллановій Хмарі і виявила у викинутій речовині подвійну оболонку високоіонізованого кальцію [Ca XV] та одну оболонку сірки [S XII]. Такий розподіл проміжних елементів раніше передбачали гідродинамічні моделі вибуху білого карлика з масою нижче межі Чандрасекара.
Зовнішня кальцієва оболонка утворилася під час детонації гелієвого шару на поверхні зорі, а внутрішня — під час наступного вибуху вуглецево-кисневого ядра, тобто механізму подвійної детонації. Два просторово розділені піки яскравості [Ca XV] стали першим переконливим спостережним підтвердженням того, що такий сценарій реалізується в природі. Це важливо, бо наднові типу Ia — головний інструмент вимірювання темної енергії, і точне розуміння механізму їхнього вибуху напряму впливає на космологічні оцінки.
XRISM побачив еволюцію корони чорної діри в реальному часі
Упродовж скоординованої кампанії у лютому 2024 року рентгенівська обсерваторія XRISM разом із NuSTAR та XMM-Newton спостерігала активне ядро галактики MCG-6-30-15. Аналіз спектрів дав змогу відтворити відбиття рентгенівського випромінювання корони від акреційного диска навколо чорної діри зі спіном понад 0.93 і побудувати найдетальнішу на сьогодні картину динаміки корони.
Здебільшого корона залишалася компактною, в межах 10 гравітаційних радіусів, але під час спалаху вона розширилася до 15 rg і почала віддалятися зі швидкістю 0.27с, а в короткі провали яскравості навколо спалаху колапсувала до лише 2.5 rg, посилюючи релятивістські ефекти від внутрішнього диска. Такі дані про зміну розміру й швидкості корони критично важливі для точного вимірювання спіну чорних дір методом рентгенівської спектроскопії відбиття.
Фотонні ліхтарі для телескопа HWO
Для майбутнього телескопа Habitable Worlds Observatory, який шукатиме біосигнатури на екзопланетах із контрастом до 10⁻¹⁰, розробили гібридний фотонний ліхтар HMSPL. Пристрій розташовується у фокальній площині й розділяє світло: центральне одномодове волокно передає сигнал самої планети на спектрограф середньої роздільної здатності, а сусідні волокна збирають розсіяне світло зорі для швидкого вимірювання хвильового фронту.
Така конструкція усуває розбіжність оптичних шляхів між каналами спектроскопії й корекції аберацій, що критично для тижневих експозицій, потрібних HWO для аналізу атмосфер далеких планет. Технологію вже випробовують у лабораторії Техаського університету в Сан-Антоніо та на системі SCExAO телескопа Subaru, готуючи її для застосування в майбутній космічній місії.
«Факел Персефони» — найяскравіша лінзована квазарна система
Дані інфрачервоного огляду SPHEREx та адаптивна оптика LBT/LUCI допомогли підтвердити квазар J1330−0905 на червоному зміщенні z=2.22 як почетверно лінзовану систему, названу «Факелом Персефони». Об'єкт має видиму зоряну величину i=14.77 і кутовий радіус Ейнштейна лише 0.45 кутової секунди, що робить його найяскравішою з відомих лінзованих квазарних систем.
Модель еліптичного розподілу маси лінзи із зовнішнім зсувом добре відтворює позиції чотирьох зображень у конфігурації «повітряного змія» і дає загальне підсилення близько 56 разів, хоча яскравості окремих зображень аномально відрізняються від очікуваних. Затримки між зображеннями не перевищують двох діб, що разом з аномальними відношеннями потоків робить систему перспективним кандидатом для майбутніх досліджень мікролінзування.
JWST виявив CS₂ в атмосфері екзопланети
Спектроскопія проходження теплого газового гіганта WASP-80 b приладами JWST NIRCam і MIRI у діапазоні 2.4-10 мкм протягом трьох транзитів виявила в атмосфері воду, метан, вуглекислий газ, аміак і сірковуглець CS₂. Вміст CS₂ виявився значно вищим, ніж передбачали ранні схеми сірчаної хімії для водневих атмосфер такої температури.
Натомість отримане значення добре узгоджується з новішими кінетичними мережами, що враховують ефективний зв'язок вуглецю й сірки через проміжну сполуку CH₂S. Це перше спостережне підтвердження нерівноважної сірчаної хімії в атмосфері газового гіганта, а сам CS₂ тепер розглядають як індикатор такої хімії й ключ до розуміння формування планети за її сірчаним бюджетом.
