Кількість супутників на орбіті Землі росте з кожним роком, а плани компаній виглядають ще амбітнішими. За даними Європейської південної обсерваторії (ESO), станом на зараз подано заявки на запуск понад 1,7 мільйона апаратів. Частина з них — не просто робочі супутники зв'язку, а конструкції з великими відбивними поверхнями, які можуть бути помітні неозброєним оком.

Нове дослідження ESO — перше, яке перевело загальне занепокоєння астрономів у конкретні розрахунки. Дослідники поставили питання прямо: скільки супутників може перебувати на орбіті, перш ніж це почне суттєво заважати спостереженням за небом із поверхні Землі.

Як рахували межу

Команда змоделювала сумарний вплив супутникових угруповань на яскравість нічного неба. Врахували не тільки кількість апаратів, а й їхню яскравість — параметр, який залежить від розміру, форми та відбивної здатності поверхні. Чим більший і "дзеркальніший" супутник, тим сильніше він розсіює сонячне світло навіть після заходу сонця, коли Земля вже в тіні, а орбіта супутника — ще ні.

Результат: безпечний поріг — не більше 100 000 тьмяних супутників, тобто таких, що залишаються за межею видимості неозброєним оком. Це на порядок менше, ніж кількість апаратів, заявлена у поточних проєктах компаній.

Чому яскравість важливіша за кількість

Головна проблема — не просто у великій кількості супутників, а в тому, що частина запланованих апаратів проєктують спеціально яскравими: з великими панелями чи відбивними елементами. Такі об'єкти можуть бути помітні навіть удень, а на нічному небі — створювати додаткове розсіяне світло, схоже на світлове забруднення від міст, тільки з космосу.

Комбінація "багато плюс яскраво" — саме те, що дослідники назвали такою, що матиме руйнівні наслідки для астрономії. Йдеться не лише про естетичну втрату вигляду зоряного неба, а про технічну перешкоду для роботи сучасних телескопів, які фіксують надзвичайно слабке світло далеких галактик і зір. Додаткова фонова яскравість неба ускладнює або й унеможливлює такі спостереження.

Автори дослідження також нагадують, що масові супутникові угруповання викликають занепокоєння не лише в астрономів, а й щодо можливого впливу на довкілля та здоров'я людей — хоча ці аспекти в самому дослідженні детально не розглядалися, вони згадуються як супутній контекст проблеми.

Що далі

Дослідження ESO не забороняє запуски й не має регуляторної сили саме по собі. Але воно дає конкретні цифрові орієнтири, які регулятори й космічні агентства можуть використати при видачі дозволів на запуск нових угруповань. Поки 1,7 мільйона заявлених супутників — це плани компаній, а не реальність на орбіті. Питання в тому, чи буде хтось враховувати межу в 100 000 тьмяних апаратів, перш ніж ці плани почнуть втілюватись у металі й склі над головою.