Холодний газ пережив злиття галактик
Астрономи за допомогою JWST/MIRI-MRS та ALMA дослідили розподіл молекулярного газу в ULIRG IRAS20551-4250 — близькій (z=0.0429) галактиці на пізній стадії зливання. Дані VLT/MUSE виявили потужні викиди іонізованого газу [O III] зі швидкістю до 790 км/с, проте темп втрати маси через них дуже низький — менш ніж 0,01 M⊙/рік, і жодних викидів у молекулярному газі не зафіксовано.
Спостереження показали теплий водень (500-1400 К), нагрітий ультрафіолетовим випромінюванням центрального джерела, тоді як холодний CO-газ домінує, становлячи понад 95% загальної маси молекулярного газу. Карти швидкостей демонструють приливні хвости та порушену кінематику, типову для пізньої стадії злиття галактик. Загалом дані свідчать, що спостережувані викиди недостатні, щоб зупинити зореутворення чи «вимкнути» галактику.
SHINE: повна характеристика 460 зір
SHINE (SPHERE INfrared survey for Exoplanets) — другий за масштабом огляд методом прямого зображення, що спостерігав 460 зір протягом 2015-2023 років у рамках гарантованого часу ESO на VLT/SPHERE. У фінальній статті серії дослідники узагальнили однорідно визначені властивості всіх зір вибірки: вік, масу та ознаки подвійності, використовуючи кінематичні індикатори, вміст літію, обертання й активність, а також підбір ізохрон.
Ретельна перевірка на подвійність за астрометричними, спектроскопічними та зображувальними даними дозволила відібрати підмножину з 333 зір — молодих одиночних об'єктів різного віку та маси. Саме ця вибірка стане основою для завершального статистичного аналізу поширеності екзопланет за результатами всього огляду SHINE.
Можливий екзосупутник біля коричневого карлика
Астрономи виявили ознаки супутника довкола коричневого карлика CD-35 2722 B — об'єкта, що сам обертається навколо зорі і був сфотографований напряму, що рідкість для таких тіл. Застосувавши до спектрів CRIRES+ на VLT метод променевих швидкостей — той самий, яким 1995 року відкрили першу екзопланету біля сонцеподібної зорі, — дослідники зафіксували періодичний сигнал: тіло з мінімальною масою близько 0,9 маси Юпітера й періодом обертання приблизно 170 днів.
Оскільки супутник обертається не навколо планети, а навколо коричневого карлика, формального терміна для такого об'єкта немає, тож автори пропонують нейтральне «екзосупутник». Попри понад 6000 підтверджених екзопланет, жодного екзомісяця досі не підтверджено остаточно — лише кандидатів. Це відкриття демонструє, що вдосконалений метод здатний працювати навіть для об'єктів меншої маси, наближаючи момент першого беззаперечного підтвердження.
MAVEN пояснив марсіанські полярні сяйва
Місія MAVEN з'ясувала, що частина марсіанських полярних сяйв формується за тим самим принципом, що й земні: заряджені частинки сонячного вітру потрапляють в атмосферу вздовж ліній магнітного поля і змушують молекули газу світитися. Несподіванка полягає в тому, що Марс не має суцільного глобального магнітного поля — лише розрізнені намагнічені ділянки кори, тож подібність механізмів виглядала неочевидною.
Ці процеси також пов'язані зі втратою марсіанської атмосфери: під час сонячних бур заряджені частинки «здирають» верхні шари газової оболонки планети. Розуміння зв'язку між сяйвами й ерозією атмосфери допомагає точніше відтворити, як Марс перетворився з вологої й густої на розріджену й холодну планету.
Вимірювання спіну Sgr A* за зорею S301
Відкриття зорі S301 з перицентром лише 280 гравітаційних радіусів і ексцентриситетом 0,9825 відкриває можливість виміряти параметр спіну надмасивної чорної діри Sgr A* через ефект Лензе-Тірінга — прецесію орбіти, спричинену обертанням чорної діри. Головна перешкода — «ньютонівська плутанина»: будь-який несферичний розподіл маси навколо чорної діри теж викликає прецесію вузла орбіти, і її треба відрізнити від релятивістського сигналу.
Дослідники показали, що зорі з подібним апоцентром до S301, але значно більшим перицентром — зокрема S2, S55 та S38 — відчувають порівнянний ньютонівський вплив, але їхній релятивістський сигнал у 30 разів менший, ніж у S2. Це дозволяє використати їх для калібрування фонової маси і точнішого вирахування спіну. З продовженням спостережень GRAVITY+ та майбутнього ELT проєкція спіну на площину орбіти може стати вимірюваною вже в найближчі роки.
