Телескоп «Roman» вирушив до точки L2
30 серпня 2026 року космічний телескоп імені Ненсі Грейс Роман стартував на ракеті Falcon Heavy з космодрому у Флориді. Апарат прямує до другої точки Лагранжа системи Сонце-Земля, що за 1,5 мільйона кілометрів від Землі, де матиме неперешкоджений огляд майже 12% неба. Європейське космічне агентство надало для місії зоряні датчики, батареї та детектори коронографа, а також забезпечить прийом даних через нову 35-метрову антену в Австралії.
Головне дзеркало телескопа має діаметр 2,4 метра, а два основні інструменти — широкопольна камера та коронограф — дозволять картографувати скупчення галактик і спостерігати тисячі наднових типу Ia. Це допоможе з'ясувати, чи стала темна енергія величиною постійною, чи змінюється з часом, а також провести перепис екзопланет, включно з холодними та вільно плаваючими світами. Наукові спостереження почнуться після трьох місяців калібрування.
Одна симуляція пояснила злиття нейтронних зірок
Дослідники провели наскрізну симуляцію злиття двох нейтронних зірок на основі перших принципів загальної релятивістської магнітогідродинаміки з урахуванням нейтринного переносу випромінювання. Модель охоплює весь ланцюжок подій — від самого злиття до нуклеосинтезу важких елементів і формування кілонови — і відтворює реальні спостереження події GW170817 2017 року разом із гамма-спалахом GRB170817A та оптичним післясвіттям AT2017gfo.
Ключовий результат: великомасштабне динамо в зоні злиття одночасно породжує релятивістський джет світністю близько 10^51 ерг/с і викидає 0,08 маси Сонця речовини, збагаченої нейтронами. Це вперше дозволяє пояснити гравітаційно-хвильові, гамма-променеві та кілоновинні спостереження єдиною фізичною моделлю, без потреби в окремих припущеннях для кожного каналу.
Виявили безперервний потік речовини у чорну діру
Астрономи за допомогою рентгенівських обсерваторій XRISM, XMM-Newton та NuSTAR виявили у сейфертівській галактиці ESP 39607 надшвидкий потік речовини, що падає до центральної надмасивної чорної діри зі швидкістю близько 0,16 швидкості світла. Ознакою слугували лінії поглинання заліза на енергіях 4,7 та 4,9 кеВ, зміщені внаслідок руху газу на радіусі лише 49-77 гравітаційних радіусів від чорної діри.
Найцікавіше те, що подібний потік фіксувався в цій же галактиці й раніше, з проміжком щонайменше 2,2 року, хоча динамічний час існування хмари газу на такій відстані — лише кілька днів. Це означає, що потік постійно поповнюється новим матеріалом, формуючи своєрідний «каскад» падаючої речовини, який може забезпечувати значну частку енергії, необхідної для живлення активного ядра галактики.
Розгадали механізм рентгенівських спалахів QPE
Квазіперіодичні виверження (QPE) — це яскраві повторювані рентгенівські спалахи в ядрах маломасивних галактик, тривалість яких зазвичай становить 10-20% від періоду повторення, причому довші спалахи виявляються яскравішими. Одна з провідних теорій пояснює це зіткненнями зірки на орбіті навколо чорної діри з навколишнім акреційним диском. Дослідники провели двовимірні радіаційно-гідродинамічні симуляції таких зіткнень з реалістичною структурою диска.
З'ясувалося, що товста, «пухнаста» атмосфера диска змушує ударну хвилю пробиватися назовні в різний час у різних місцях, що й розтягує спалах у часі — приблизно на 10% орбітального періоду, точно як спостерігається. Косіші зіткнення зірки з диском дають довші й яскравіші спалахи, тоді як залежність поверхневої густини диска від радіуса пояснює зв'язок між тривалістю і світністю навіть для слабших подій.
Виміряли масу планет TRAPPIST-1 через променеву швидкість
Систему TRAPPIST-1 із сімома землеподібними планетами раніше вивчали переважно методом варіацій часу транзитів (TTV). Тепер за допомогою спектрографів SPIRou та NIRPS дослідники вперше зафіксували сумарний сигнал променевої швидкості від планет системи. Хоча точності даних не вистачило для виявлення кожної планети окремо, комбінований сигнал підтверджено з високою достовірністю (1860:1).
Використовуючи планету b як індикатор усієї системи, автори отримали амплітуду швидкості 3,65 м/с, що відповідає масі 1,31 маси Землі — це узгоджується з попередньою оцінкою за TTV (1,374 маси Землі). Крім того, спостереження виключили наявність планет-гігантів масою із Сатурн на орбітах до 2,7 року та з масою Нептуна — до 20 днів, а також уточнили період обертання зорі — 3,22 доби.
