У серпні 2025 року колаборація LIGO-Virgo-KAGRA оголосила про кандидата на гравітаційно-хвильовий сигнал S250818k. Сигнал був тентативним: імовірність того, що він не астрофізичного походження, оцінили в 71%. Проте він привернув увагу, бо міг бути ознакою кілонової. Це спалах, що виникає під час зіткнення компактних об'єктів, серед яких принаймні одна нейтронна зоря.
Тепер вийшла стаття з радіоспостереженнями об'єкта, який міг бути відповідником цього сигналу. Вона не розв'язує питання остаточно. Проте показує, що саме радіодіапазон допомагає розрізнити звичайну наднову та екзотичніші сценарії.
Чому S250818k викликав інтерес
Кілонову вдалося пов'язати з гравітаційно-хвильовою подією лише один раз, у 2017 році. Тоді Hubble зафіксував згасання світла кілонови, пов'язаної з подією GW170817. Тому кожен новий кандидат, який може повторити цей результат, цікавий астрономам.
У S250818k була ще одна інтрига. Не виключали, що в зіткненні брала участь нейтронна зоря з масою меншою за масу Сонця. Моделі зоряної еволюції такої маси не передбачають, тож для неї потрібен інший шлях утворення.
Від кілонової до наднової
В ділянці локалізації сигналу знайшли оптичний транзієнт. Перші спостереження показали колір, схожий на кілонову, і швидке згасання. Пізніше об'єкт став яскравішим, як наднова, що взаємодіє з навколозоряним газом. Через це його класифікували як наднову SN 2025ulz, а отже, джерелом гравітаційного сигналу він, імовірно, не був.
Проте повністю зв'язок не відкинули. Теорії допускають, що колапс швидко обертової масивної зорі може дати і наднову, і кілонову. Тоді зірка могла б породити одну чи кілька нейтронних зір із масою менше сонячної. Це могло б статися двома шляхами. Колапсуюче ядро розділяється на дві нейтронні зорі. Або нейтронні зорі зливаються з нейтронно-багатої речовини в диску навколо зорі, що вмирає. В обох випадках зорі могли б зіткнутися невдовзі після колапсу. Спалах кілонової тоді міг би ховатися за розширенням наднової.
Що показало радіо
Радіоспостереження допомагають розрізнити сценарії. Звичайна наднова має відносно повільний викид речовини. Колапс швидко обертового прабатька може створити релятивістський джет, тобто струмінь, що рухається зі швидкістю, близькою до світлової.
Команда Таннера О'Двайєра з Університету Джонса Гопкінса використала дані Very Large Array (VLA), оновленого Giant Metrewave Radio Telescope (GMRT) і MeerKAT. У складених знімках, зроблених через 51–96 діб після гравітаційного тригера, виявили слабке, але значуще радіоджерело.
Дані можна пояснити двома способами. У сценарії наднової оцінена швидкість розширення та темп втрати маси прабатьківською зорею потрапляють в межі відомих наднових зі знятою оболонкою. Дані також не суперечать релятивістському джету, спрямованому під кутом до лінії зору. Але автори не змогли розв'язати виродження параметрів, зокрема енергії джета та густини міжзоряного середовища.
Наскільки впевнені в результаті
Результат опубліковано в рецензованому журналі The Astrophysical Journal Letters (2026, том 1009, L44). Він не підтверджує зв'язку між S250818k та SN 2025ulz через екзотичний механізм «кілонова плюс наднова». Автори вважають, що наднова пояснює дані природніше.
Не слід забувати й про вихідну невизначеність. Сам гравітаційно-хвильовий сигнал залишається слабким кандидатом, і ймовірність його неастрофізичного походження висока.
Головний висновок інший: радіоспостереження стануть важливим інструментом під час вивчення майбутніх гравітаційно-хвильових сигналів. Вони дають змогу перевіряти, чи за оптичним спалахом стоїть звичайна наднова, чи щось рідкісніше.
