О 6:37 ранку за східним часом США (13:37 за Києвом) 11 березня 2026 року зонд Van Allen Probe A перестав існувати як цілісний апарат. Він увійшов в атмосферу Землі над східною частиною Тихого океану — і завершив шлях, що тривав майже 14 років від моменту запуску.
Космічні сили США підтвердили момент входу в атмосферу за координатами приблизно 2° південної широти та 255,3° східної довготи. Більшу частину конструкції зонда спалило тертя об повітря, але, за оцінками NASA, окремі уламки могли долетіти до поверхні океану. Імовірність того, що вони комусь зашкодять, оцінили як 1 до 4200 — стандартний прийнятний рівень ризику для некерованих сходжень з орбіти.
Місія на два роки, що тривала майже сім
Van Allen Probe A запустили 30 серпня 2012 року разом із зондом-близнюком Van Allen Probe B. Спочатку інженери планували мінімальну програму — два роки роботи в радіаційних поясах Землі.
Реальність перевершила план у кілька разів. Апарати пропрацювали разом майже сім років, збираючи безпрецедентні дані про два постійні радіаційні пояси, названі на честь фізика Джеймса Ван Аллена.
Місію завершили в 2019 році не через поломку приладів, а через вичерпання палива: без нього зонди більше не могли орієнтувати сонячні панелі на Сонце.
Керувала проєктом Лабораторія прикладної фізики Університету Джонса Гопкінса за дорученням NASA.
Третій пояс, якого не мало існувати
До запуску місії радіаційні пояси Землі описували як дві постійні концентричні структури заряджених частинок, утримувані магнітним полем планети.
Дані Van Allen Probes показали інше. Під час потужних сплесків сонячної активності між двома поясами тимчасово формується третій — і апарати вперше зафіксували це напряму.
Розуміння того, як пояси набувають і втрачають частинки, має практичне значення. Саме ці частинки шкодять електроніці супутників і становлять ризик для астронавтів, а самі пояси водночас захищають Землю від космічної радіації, сонячних бур і постійного сонячного вітру.
Архівні дані місії й досі використовують для прогнозування космічної погоди — того, як сонячна активність впливає на супутники, навігацію, зв'язок і навіть енергомережі на Землі.
Чому розрахунки на 2034 рік не справдились
Після завершення роботи в 2019 році аналітики оцінили, що зонд впаде на Землю у 2034 році. Розрахунки спирались на тодішні моделі поведінки атмосфери.
Прогноз не врахував одного фактора — активність поточного сонячного циклу. У 2024 році підтвердили, що Сонце досягло максимуму цього циклу, і активність виявилась значно вищою за очікування.
Посилена сонячна активність спричинила серію інтенсивних явищ космічної погоди. Через них верхні шари атмосфери Землі трохи розширились, що збільшило гальмівний опір для зонда.
У підсумку апарат зійшов з орбіти на вісім років раніше, ніж передбачали початкові моделі.
Що далі з Probe B
Зонд-близнюк, Van Allen Probe B, досі перебуває на орбіті. За оцінками NASA, його повернення в атмосферу не очікується раніше 2030 року.
Дані обох апаратів залишаються ресурсом для дослідників космічної погоди ще довго після завершення їхньої фізичної роботи на орбіті.
