Нейтронна зірка сама по собі — екстремальний об'єкт. Але деякі з них ще й обертаються з шаленою швидкістю та випромінюють вузькі пучки радіохвиль зі своїх магнітних полюсів. Коли такий промінь при кожному оберті «зачіпає» Землю — ми бачимо ритмічні спалахи, як від космічного маяка. Це пульсар.
Перший пульсар виявила у 1967 році аспірантка Джоселін Белл Бернелл. Сигнал був настільки регулярним, що спочатку його жартома назвали LGM-1 — «Little Green Men», «маленькі зелені чоловічки». Але виявилось: ніяких інопланетян, тільки нейтронна зірка, що обертається з дивовижною точністю.
Найшвидший відомий пульсар — PSR J1748−2446ad — робить 716 обертів на секунду. Точка на його екваторі рухається зі швидкістю ~24% швидкості світла. Такі мілісекундні пульсари — одні з найточніших годинників у Всесвіті, вони суперничають з атомними.
Саме завдяки пульсарам у 1974 році Халс і Тейлор опосередковано підтвердили існування гравітаційних хвиль — за це вони отримали Нобелівську премію у 1993-му. А мережі мілісекундних пульсарів (Pulsar Timing Arrays) сьогодні використовують як гігантський детектор — для пошуку низькочастотних гравітаційних хвиль від пар надмасивних чорних дір.
І ще один факт, який легко пропустити: перші екзопланети в історії астрономії були відкриті не біля звичайної зірки, а саме біля пульсара. У 1992 році Александер Вольщан виявив планети навколо PSR B1257+12 — мертвої зірки, що обертається 161 раз на секунду. Планети навколо залишку наднової — це мабуть, останнє місце, де очікуєш їх знайти.