1️⃣ Чорна діра в магнітному полі: теорія перевірена на восьми джерелах
Чорні діри рідко існують у «чистому» вакуумі — навколо них майже завжди є магнітні поля. Вчені перевірили, як саме таке поле змінює поведінку матерії, що падає на чорну діру, і порівняли теорію з реальними даними восьми рентгенівських джерел у космосі — включно із чорною дірою в центрі нашої галактики. Вплив є: поле злегка «підправляє» орбіти частинок і температуру диску, хоча й не кардинально.
🔗 Джерело

2️⃣ Де темна матерія «вмикається» — і чому не скрізь
Темна матерія — одна з найбільших загадок астрофізики. Але цікаво, що вона «проявляється» не в усіх об'єктах: у кулястих скупченнях зірок її ніби немає, а в галактиках — є. Нова робота пояснює цей парадокс: надлишок маси з'являється лише там, де зірки рухаються дуже повільно і практично ніколи не стикаються між собою. У компактних скупченнях умови інші — і «темна матерія» там просто не встигає себе проявити.
🔗 Джерело

3️⃣ Один об'єкт — два «голоси»
FRB 20240114A — один із найактивніших джерел швидких радіоспалахів, що їх взагалі знають. Аналіз понад 200 його спалахів несподівано виявив, що вони поділяються на дві чіткі групи: одні «свистять» у 2,5 рази швидше за інші, коротші й на трохи нижчій частоті. Схоже, всередині об'єкта є два окремі джерела, що «говорять» по-різному. Якщо підтвердиться — це принципово новий погляд на природу таких спалахів.
🔗 Джерело

4️⃣ Венера: 88% ймовірності, що колись там було магнітне поле
Нова комп'ютерна модель відтворила еволюцію Венери від формування до наших днів — атмосферу, кору, мантію та ядро одночасно. З'ясувалося: у 88% сценаріїв, що відповідають сучасному стану планети, Венера в минулому мала магнітне поле. Крім того, у всіх правдоподібних варіантах у мантії Венери досі зберігається щонайменше стільки ж води, скільки в одному земному океані, а вулканічна активність продовжується й сьогодні.
🔗 Джерело

5️⃣ COSMOS2025: найбільший каталог галактик від JWST вже відкритий
Вчені опублікували COSMOS2025 — каталог понад 700 000 галактик, зібраний за 255 годин спостережень телескопом Джеймс Вебб. Для кожної галактики визначено відстань, форму, масу та історію зореутворення; точність вимірювання відстаней покращена вдвічі порівняно з попередньою версією каталогу. Охоплення — від зовсім близьких галактик до тих, що існували в перші 500 мільйонів років після Великого вибуху.
🔗 Джерело