Туманність Хелікс — одна з найближчих до Землі планетарних туманностей. Вона розташована на відстані 650 світлових років у сузір'ї Водолія. За майже два століття з моменту відкриття її знімали десятки наземних і космічних обсерваторій. Тепер телескоп James Webb отримав найчіткіше на сьогодні інфрачервоне зображення цього об'єкта.
Планетарна туманність — це оболонка газу й пилу, яку скидає зоря на завершальному етапі життя. Хелікс дає нагоду розглянути зблизька можливе майбутнє нашого Сонця та Сонячної системи.
NIRCam простежила «кометні» стовпи по краю оболонки
На знімку камери NIRCam (ближнього інфрачервоного діапазону) видно стовпи, схожі на комети з довгими хвостами. Вони окреслюють периметр внутрішньої області оболонки газу, що розширюється.
Ці структури виникають там, де палаючі вітри гарячого газу від вмираючої зорі врізаються в холодніші оболонки пилу та газу, скинуті раніше. Так формується характерний рельєф туманності.
Процес нагадує, як легша та швидша речовина пробивається крізь важчу й повільнішу — приблизно як олія намагається проштовхнутися крізь воду.
Порівняно з відомим зображенням Хелікс від телескопа Hubble, інфрачервоний погляд Webb виводить ці згустки на передній план. Він також показує різкий перехід від найгарячішого газу до найхолоднішого в міру розширення оболонки.
Білий карлик у центрі підсвічує газ градієнтом температур
У самому серці туманності лежить білий карлик — залишок ядра зорі. На знімку Webb він розташований поза кадром.
Його інтенсивне випромінювання підсвічує навколишній газ і створює своєрідну шкалу температур. Колір на зображенні відповідає температурі й хімічному складу.
Синій відтінок позначає найгарячіший іонізований газ поблизу центру, розігрітий потужним ультрафіолетом. Далі газ охолоджується — це жовті ділянки, де атоми водню об'єднуються в молекули. На зовнішніх краях червонуваті тони вказують на найхолодніший матеріал, де газ рідшає і може формуватися пил.
Складні молекули стають сировиною для майбутніх планет
У захисних кишенях серед хмар пилу Webb виявив умови, за яких можуть утворюватися складніші молекули.
Ця взаємодія важлива тому, що йдеться про сировину, з якої з часом можуть сформуватися нові планети в інших зоряних системах. Скидаючи оболонку, зоря повертає свій матеріал у космос.
За словами команди місії, знімок не просто ефектний — він показує, як зорі переробляють речовину, засіваючи майбутні покоління зір і планет.
Хелікс залишається улюбленим об'єктом і для астрономів-аматорів, і для професіоналів — завдяки відносній близькості до Землі та виразному вигляду. Спостереження Webb додають цей об'єкт до масиву даних про походження планет.
