Космічний телескоп Euclid виявив 31 квазар з ранніх часів Всесвіту. Два з них — найдавніші з відомих на сьогодні.
Квазар — це коротка фаза в житті галактики, коли велика кількість речовини падає на надмасивну чорну діру в її центрі. Це вивільняє колосальну енергію. Ядро галактики починає світити яскравіше, ніж усе інше довкола — часом у сотні й тисячі разів яскравіше за решту своєї галактики.
Два рекордсмени, EUCL J172902.75+641018.1 та EUCL J125308.55+705432.3, мають червоне зміщення 7,77 і 7,69 (червоне зміщення — міра відстані та швидкості, повʼязана з розтягуванням світла в Усесвіті, що розширюється). Обидва лежать трохи більш ніж за 13 мільярдів світлових років. Вони світили, коли Всесвіту було лише 670 мільйонів років — приблизно 5% його нинішнього віку.
Знайти квазари з тих часів складно. Їх мало, бо небагато галактик встигли вирости достатньо великими. А їхнє тьмяне світло легко сплутати зі світлом ближчих зірок. Щоб виявити перші десяток квазарів з червоним зміщенням понад 7, астрономам знадобилося понад десятиліття. Euclid знайшов більше за один рік.
Ці квазари належать до епохи реіонізації — переходу, коли холодний і темний Всесвіт почав нагріватися й «іонізуватися» під дією енергійного світла перших джерел. Вони працюють як машини часу: дозволяють зазирнути в те, як формувалися перші галактики та надмасивні чорні діри. Euclid оглядає лише частину неба — повне обстеження охопить понад третину всього небосхилу.