Уперше проведено тривимірну магнітогідродинамічну симуляцію акреції на компактний об'єкт без горизонту подій — і результат виглядає майже нерозрізненно від чорної діри.
Автори змоделювали простір-час JMN-1 (Joshi–Malafarina–Narayan) — теоретичний «імітатор» чорної діри, що виникає з гравітаційного колапсу з анізотропним тиском у загальній теорії відносності. У цього об'єкта є центральна сингулярність, але немає горизонту подій — тобто інформація і світло можуть вириватися назовні.
Симуляція показала стабільний акреційний диск у режимі MAD (magnetically arrested disk). Для параметрів M87* темп акреції склав ~3.0×10⁻⁶ від еддінгтонівського — ідентично моделям зі справжньою чорною дірою. Синтетичні зображення на 230 ГГц загалом узгоджуються зі спостереженнями Event Horizon Telescope.
Але є ключова відмінність: всередині «тіні» JMN-1 з'являється слабке випромінювання. Воно йде з області поблизу центральної сингулярності — там, де в чорній дірі був би горизонт подій і звідки нічого не може вийти. Поточні інструменти цього не бачать, але телескопи наступного покоління зможуть виміряти цей сигнал і дати пряму відповідь: чорна діра чи щось інше.