NGC 4395 — одна з найближчих карликових галактик із активним ядром. У її центрі ховається чорна діра проміжної маси — рідкісний клас об'єктів між «звичайними» зоряними чорними дірами та надмасивними монстрами в центрах великих галактик. Саме тому ця галактика — ідеальна лабораторія для вивчення того, як невеликі чорні діри впливають на оточуючий газ.
Команда астрономів спрямувала на NGC 4395 одразу три потужні інструменти: JWST (спектрографи NIRSpec і MIRI), радіоінтерферометр ALMA та оптичний телескоп Gemini. Результат вражає: лише в ядрі галактики JWST зафіксував 134 емісійні лінії — справжній хімічний «відбиток пальця» газу навколо чорної діри.
Головне відкриття — відтоки газу від активного ядра мають складну шарувату структуру, як цибулина. Найгарячіший іонізований газ (швидкості до 716 км/с) летить найближче до чорної діри. Далі — теплий молекулярний водень із температурами від 580 до 2900 K. А зовні — холодний газ (менше 50 K), який відстежили через молекулу CO за допомогою ALMA.
Парадоксально, але саме холодний газ виносить найбільше маси — на 1–2 порядки більше, ніж гарячі фази. При цьому кінетична ефективність відтоків дуже низька (0,003%–1,4%), і лише слабко іонізований газ реально впливає на міжзоряне середовище галактики.
Ці дані допомагають зрозуміти, як чорні діри проміжної маси регулюють еволюцію карликових галактик — процес, який досі залишається однією з відкритих загадок астрофізики.