Як швидко розширюється Всесвіт? Це питання на мільярд доларів — буквально, бо різні методи дають різні відповіді, і ніхто не знає, хто правий. Називається це «хаббловська напруженість».
Є спосіб розв'язати суперечку — і він прийшов зовсім з іншого боку. Коли зливаються чорні діри або нейтронні зірки, гравітаційна хвиля несе в собі інформацію про відстань до джерела. Не потрібні ніякі проміжні «сходинки» — відстань читається прямо з сигналу. Такі джерела називають «стандартними сиренами».
Але є проблема. Якщо після злиття був спалах світла — чудово, можна знайти галактику-господаря і дізнатися її швидкість віддалення. Це «яскрава сирена». Таке вдалося лише раз — з подією GW170817 у 2017 році. Решта злиттів — «темні сирени»: хвилю чуємо, а спалаху немає.
Що робити? Статистично зіставити позиції гравітаційно-хвильових подій з каталогами галактик. Космічна павутина — великомасштабна структура Всесвіту — зв'язує і те, й інше.
Нове дослідження перевірило стійкість цього методу: як саме рахувати, як групувати дані, як враховувати неповноту каталогів. Висновок оптимістичний: за достатньої кількості подій метод крос-кореляції здатен дати точне значення сталої Хаббла — незалежно від усіх інших вимірювань.