Міжнародна колаборація H0DN виміряла сталу Хаббла з рекордною точністю — 73,50 ± 0,81 км/с/Мпк, що відповідає точності понад 1%. Для цього вчені об'єднали десятки незалежних методів вимірювання відстаней у єдину «мережу»: пульсуючі зірки-цефеїди, червоних гігантів на межі яскравості, наднові типу Ia та певні класи галактик.
Логіка проста: якби помилка ховалася в якомусь одному методі — результат змінювався б при його виключенні. Цього не сталося. Значення залишається стабільним незалежно від того, яку техніку прибрати з аналізу.
Це майже виключає найпростіше пояснення напруги Хаббла — систематичну похибку вимірювань. Пряме вимірювання стабільно дає ~73, тоді як передбачення на основі реліктового мікрохвильового випромінювання — 67–68. Різниця невелика на вигляд, але набагато перевищує межі статистичних похибок, і спостерігається вже в багатьох незалежних дослідженнях.
Якщо протиріччя реальне, стандартна модель космології може виявитися неповною. Темна енергія з непередбаченою поведінкою, нові частинки або модифікації гравітації — все це здатне впливати на передбачуваний темп розширення з боку ранньої космології. Наступне слово — за телескопами нового покоління.