Масивні зірки живуть яскраво і вмирають бурхливо. На певному етапі після головної послідовності вони проходять так звану фазу B[e]-надгіганта — стан, у якому зірка активно скидає речовину, оточуючи себе щільним холодним диском із молекул і пилу. Саме ці диски зберігають «пам'ять» про всю попередню масовтрату зірки та визначають її подальшу долю.
LHA 115-S 18 — B[e]-надгігант у Малій Магеллановій Хмарі, сусідній галактиці-супутнику Чумацького Шляху. Астрономи отримали його детальні спектри у ближньому інфрачервоному діапазоні з високим спектральним розрізненням. Аналіз виявив уже відоме: емісію молекул СО, розширену обертанням у кеплерівському кільці, та характерні водневі лінії від зоряного вітру. Але серед усього цього знайшлось щось цілком несподіване.
Вперше в атмосфері B[e]-надгіганта зафіксовано емісію гарячої водяної пари. Це відкриття принципово важливе: оточення таких зірок вважалося занадто агресивним середовищем для існування молекул води — інтенсивне випромінювання і жорсткий ультрафіолет мали б їх руйнувати. Проте присутність H₂O вказує на існування протяжних холодних і щільних ділянок навіть у настільки екстремальних умовах.
Додаткову інтригу додає радіальна швидкість: молекулярний газ і воднева емісія зміщені одна відносно одної, що вказує на подвійну систему. Молекулярне кільце, найімовірніше, є циркумбінарним — тобто оточує одразу обидві зірки. Якщо це підтвердиться, класичні моделі еволюції масивних подвійних зірок потребуватимуть суттєвого перегляду: вода навколо такого об'єкта свідчить про значно складнішу хімію і структуру викидів, ніж передбачалося раніше.